XVI-XIX століття

У середині XV століття закінчилися затяжні війни між європейськими династіями, і на початку XVI століття Італія стала ласим шматком для Франції та Іспанії. У 1494 році король Франції Карл VIII вторгся на територію Італії і в 1495 захопив Рим. Пізніше, в 1527 році, Рим завоював король Іспанії Карл I. Франція спробувала відстояти свої права на Італію, але потерпіла невдачу. За мирним договором 1559-го року в Като Камбрезі велика частина Італії перейшла під контроль Іспанії.

Після відкриття Америки морські торгові шляхи перемістилися із Середземномор’я до Атлантики. Це призвело до занепаду економіки торгових міст Італії - Генуї і Венеції. Вони зберегли свою незалежність, але втратили свою вагому роль в Італії.

У XVII столітті Іспанія продовжувала утримувати контроль над Італією. Відповідними законами був заборонений вивіз товарів з Італії, що призвело до занепаду промисловості і економіки вцілому. Католицька церква посилила боротьбу з єрессю, реорганізувавши інквізицію. Після війни за Іспанську спадщину в 1714 році більшість колишніх іспанських володінь перейшли до Австрійської імперії Габсбургів. Утім, у 1735 році Австрії довелося поступитися Сицилією і Неаполітанським королівством іспанській гілці Бурбонів. У другій половині XVIII століття війни припинилися. В Італії почався період економічного і культурного відродження.

Французька революція 1789 року значно вплинула на розвиток італійських держав. У 1796 році до північної Італії вторглась французька армія під керівництвом тоді ще республіканського генерала Наполеона Бонапарта. Таким чином в Італії утворилися республіки в Генуї, Мілані, Римі і навіть в Неаполі. У 1799 році австро-російська армія під командуванням Суворова завдала поразки французам, і нові республіки припинили своє існування. Проте, коли Наполеон проголосив себе імператором Франції і отримав перемогу над австрійськими військами, вплив Франції на Італію значно посилився. У 1804 році Наполеон був коронований в Мілані короною Короля Італії. До Італійського Королівства увійшли більшість земель північної Італії. У 1806 році під владу Наполеона потрапив Неаполь, а в 1809, після суперечок між Наполеоном та Папою Пієм VII, і  Папська область на чолі з Римом.

Після поразки Наполеона Віденський Конгрес (1814-1815 рр.) відновив австрійське правління над державами Італії і повернув кордони країни практично ті, якими вони були наприкінці XVIII століття. На всій території Італії почалося придушення політичних і економічних свобод, а церква здійснювала контроль над мистецтвом і культурою.

(використано матеріали сайту http://www.o-italy.ru/)